Орден «Золота Зірка» відзнаки Президента України «Герой України»

Народився 18 лютого 1989 року, у Волинській області. У вересні 2018 року вступив на курси лідерства Національної академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, де отримав звання молодшого лейтенанта та з грудня 2019 року проходив військову службу на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на ВОП «Сармат». Молодший лейтенант Тарас Матвіїв загинув увечері 10 липня 2020 року, коли бойовики обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де було двоє вояків. Тарас Матвіїв витягнув двох своїх бійців назовні й відніс у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію й осколками смертельно поранила Тараса. Похований у Жидачеві Львівської області. Указом Президента України №271/2020 від 13.08.2020 р. за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові молодшому лейтенанту Тарасові Матвіїву присвоєно Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Народився 2 лютого 1995 року у смт Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області. 2016 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Управління діями механізованих підрозділів». 18 грудня 2016 року близько шостої ранку противник здійснив вогневе ураження по позиціях взводних опорних пунктів 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Близько 9.00 ворог спробував прорвати позиції 1-го механізованого батальйону з боку лісу у фланг 2-ї механізованої роти. Близько 10.15 маневрена група 3-ї механізованої роти у складі механізованого взводу, на чолі якої був лейтенант Микита Яровой, здійснила вихід через позиції 1-ї механізованої роти, прикриваючись лісосмугою, і вийшла у фланг противникові. Групі під керівництвом Ярового було визначено завдання заволодіти позиціями переднього краю противника, щоб відсікти можливість відходу ворожої групи та не допустити виходу резервів противника на допомогу їхнім підрозділам. За годину наші військовики вийшли на визначений рубіж, де намагалися закріпитись й утримувати зайняті позиції, але їх обстріляли незаконні збройні формування з трьох боків зі стрілецької зброї та артилерії. Під час щільного обстрілу лейтенанта Ярового було смертельно поранено кулею ворожого снайпера. Завдяки мужності та героїзму командира Микити Ярового, група, яку він очолював, виконала завдання щодо знищення ворожої диверсійної групи та не допустила виходу резервів незаконних збройних формувань Похований у смт Меліоративне. Указом Президента України № 581/2016 від 30.12.2016 р. за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі, лейтенанту Яровому М.О. присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Народився 2 травня 1993 року в м. Умань. 2014 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Управління діями підрозділів механізованих військ». Загинув 29 січня 2017 року в м. Авдіївка, похований в м.Умань. Указом Президента України № 21/2017 від 01.02.2017 р. за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій Присязі майору Кизило А.О. присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Народився 28 січня 1991 року у м. Потсдам, Німеччина. У 2012 році закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення». Командир спецгрупи 8-го окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Північ» у Хмельницькому. Загинув 17 червня 2014 року в м. Щастя Луганської області. 17 червня 2014 року в м. Щастя Луганської області групі старшого лейтенанта Зеленського Є.О. було поставлено завдання визволити з полону українських спецпризначенців. П’ятеро спецпризначенців 8-го окремого полку спеціального призначення 17 червня потрапили в засідку поблизу міста Щастя Луганської області. Під шаленим вогнем терористів офіцер до останнього прикривав бійців, надавши їм можливість перегрупуватися. Бійці української армії отримали поранення від пострілу по них із ручного протитанкового гранатомета (РПГ). Група відбила напад, чотири солдати вижили, однак командир старший лейтенант, 23-річний Євгеній Зеленський, отримав поранення, не сумісні з життям. 24 червня, перебуваючи у реанімаційному відділенні Центрального військового клінічного госпіталю м. Києва, від отриманих поранень він помер. Похований у м. Києві. Неодружений. В Євгенія залишилися батьки і дві сестри. Указом Президента України № 673/2014 від 23.08.2014 р. старшому лейтенанту Євгенію Зеленському присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно).