Програма «Партнерство заради миру» (ПЗМ) — це програма практичного двостороннього співробітництва між окремими країнами-партнерами та НАТО, завдяки якій ці країни можуть розвивати індивідуальні відносини з НАТО, самостійно визначаючи власні пріоритети для співробітництва.
Держави-учасниці Програми «Партнерство заради миру» (держави-партнери):
Вірменія
Австрія
Азербайджан
Боснія і Герцеговина
Фінляндія
Македонія
Грузія
Ірландія
Казахстан
Киргизія
Мальта
Молдова
Чорногорія
Сербія
Швеція
Швейцарія
Таджикистан
Туркменістан
Україна
Узбекистан
Участь Збройних Сил України у Програмі «Партнерство заради миру»
8 лютого 1994 року Україна підписала Рамковий документ «Партнерство заради миру» (ПЗМ), а 25 травня цього ж року передала керівництву НАТО свій Презентаційний документ. В ньому визначені політичні цілі участі України в програмі ПЗМ, заходи, які планується здійснити для досягнення цих цілей, а також сили і засоби, що виділяються Україною для участі у програмі ПЗМ.
6 травня 1996 року від імені Уряду України була підписана Угода між державами, які є сторонами Північноатлантичного Договору, та іншими державами, які беруть участь у програмі ПЗМ, щодо статусу їх збройних сил, а також Додатковий протокол до цієї Угоди (ратифіковані Верховною Радою України 2 березня 2000 року).
9 липня 1997 року на саміті НАТО в м. Мадрид Президентом України було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка фіксує політичні зобов’язання сторін на найвищому рівні і регламентує зміст «особливого партнерства» між Україною та НАТО.